Сила слова та психічне здоров’я: чому варто говорити про психічне здоров’я не лише зі спеціалістами

Публічне та відкрите обговорення психічного здоров’я — надважливий крок на шляху до зменшення стигматизації та дискримінації, які часто пов’язані з цією темою.

Водночас, варто пам’ятати, що розмови про психічне здоров’я потребують добирання правильних слів та виразів. Зокрема, в українській мові існує чимало стереотипних висловів та евфемізмів щодо психічних розладів, левова частка з яких є некоректною. Крім того, такі слова безпосередньо впливають на вкорінення стигми у соціумі. А це означає подальше підтримання стереотипів, упереджень та проявів дискримінації щодо людей, які мають психічні розлади.

Стигма, зокрема, у сфері психічного здоров’я, — це негативні переконання, почуття та поведінка, спрямовані на певну особу чи групу осіб, через те, що вони мають розлади або проблеми, пов’язані з психічним здоров’ям. Дискримінація за ознаками психічного здоров’я — це обмеження можливостей людини із розладами чи проблемами з психічним здоров’ям, яке перешкоджає реалізації її прав.

Слова на кшталт «психопат», «розумово відсталий» або «божевільний» є недоречними та деструктивними, оскільки вони осоромлюють людину з психічним розладом та принижують її. Вона може боятися бути зацькованою або висміяною. Їй може бути складно підтримувати здорові стосунки на роботі, а також вчасно звернутися по допомогу до фахівця.

Наслідками суспільної стигми часто є:

• брак розуміння від родини та друзів;
• булінг — цькування, залякування, агресивне переслідування одного з членів колективу з боку інших представників колективу;
• харасмент — форма дискримінації, яка включає будь-яку небажану та настирливу фізичну і словесну поведінку, що ображає або принижує людину або порушує недоторканність її приватного життя;
• фізичне насилля;
• упереджене ставлення людей у сенсі допомоги, співчуття, обслуговування в громадських місцях тощо;
• хибне висвітлення теми у медіа;
• применшенні можливості для працевлаштування та підтримки соціальних контактів;
• самотність та самоізоляція;
• почуття сорому, безпорадності;
• самозвинувачення та самокритика;
• ізоляція та відмова від пошуку допомоги;
• неготовність дотримуватися рекомендації фахівців.

Самостигматизація призводить до сумнівів в собі та своїй здатності подолати розлад, впоратися з проблемами та досягти успіху у житті.

За даними дослідження, проблеми стигматизації та дискримінації навколо психічного здоров’я є надзвичайно актуальними й в Україні.