Стигма, дискримінація та толерантне ставлення до людей, які живуть з гепатитами

Слово «стигма» виникло у давній Греції (грец. Stigma – тавро, пляма), де ізгоям ставили тавро розпаленим залізом, або намічали іншим способом, щоб інші люди могли ідентифікувати їх як таких, що зганьбилися своєю поведінкою.

Зараз цей термін широко використовують, однак зазвичай він означає не знак на тілі, а вказує на принизливий (ганебний) статус індивіда як такого.

При зустрічі з незнайомцем ми можемо помітити, що він є носієм певної якості, яка відрізняє його від інших людей і є небажаною для нього. Таким чином, у нашій свідомості він перетворюється із цільної особистості на неповноцінну, яка має певні дефекти. Така якість і є «стигмою».

Дуже влучно про роль стигми наголосив американський психолог Гордон Олпорт: «Ярлики діють на нас так само, як пронизливий звук сирени, і ми стаємо глухими до всіх тонких звуків, які у спокійних обставинах обов’язково помітили б». Стигма призводить до того, що людина ідентифікується виключно як носій певних якостей, і в цьому її соціальна небезпека.

Американський вчений Ірвін Гоффман, якого вважають класиком теорії стигми, описав характеристики хвороб, що можуть піддаватися стигматизації:

• людина, що хворіє, сприймається суспільством як відповідальна за те, що вона хворіє;
• хвороба є прогресуючою та невиліковною;
• суспільство недостатньо обізнане щодо хвороби;
• стигми важко приховувані чи не можуть бути приховані.

Виділяють два типи стигми: зовнішню і внутрішню.

Зовнішня стигма спрямована зовні на стигматизовану особу і може проявлятися у різних формах: фізичного насилля, морального приниження, звинувачення, осуду, ігнорування тощо. Іншими словами – це нетолерантне ставлення оточуючих до людини, яка чимось відрізняється від інших.

Внутрішня стигма є результатом внутрішніх переживань людини (відчуття власної неповноцінності, безпорадності). Виникнення внутрішньої стигми провокується ставленням та діями оточення, але, разом з тим, внутрішня стигма посилює зовнішню, адже захисні дії, до яких вдаються ВІЛ-позитивні люди, часто полягають в униканні або самоусуненні (небажанні отримувати медичну допомогу, лікуватися, униканні соціальної активності, близьких стосунків з іншими людьми)

Стигматизація завжди неухильно призводить до дискримінації, яку ще часто називають стигматизацією в дії.

Під терміном «дискримінація» розуміють навмисне обмеження прав частини населення, окремих груп чи індивідів за певною ознакою.

Мільйони людей, які живуть з гепатитами В та С, стикаються з додатковим тягарем стигми та дискримінації.

Нерозуміння про те, як передаються гепатити, може вплинути на особисте та професійне життя людей, розділяючи сім’ї, розколюючи спільноти та обмежуючи можливості.

Під назвою “гепатит” об’єднано групу запальних захворювань печінки, які спричиняються найчастіше вірусами. Рідше – іншими інфекціями, інтоксикацією, аутоімунними захворюваннями. Залежно від виду гепатит може протікати в легкій формі або стати причиною рубцювання тканин печінки, розвитку цирозу і навіть перейти в ракову пухлину. Гепатит завдає нищівного удару по всьому організму. Вірусна інфекція легко поширюється і може стати причиною епідеміологічного випадку. Лікарями всього світу це захворювання визнано глобально небезпечною проблемою охорони здоров’я. За даними ВООЗ, гепатит вірусної модифікації вже вразив близько 2 млрд. осіб. Тобто кожного четвертого жителя Землі. Хтось уже перехворів, а хтось є носієм патології.

Вірусний гепатит є однією з восьми основних причин смерті у світі. Щорічно від нього помирають 1,34 млн осіб, зокрема на частку гепатиту В припадає 66% випадків, гепатиту С – 30%, гепатиту А – 0,8%, гепатиту Е – 3,2%. Парентеральні вірусні гепатити В, D, C являють собою одну з найбільш значущих глобальних медико-соціальних проблем суспільної охорони здоров’я. Актуальність і висока значимість цієї інфекційної патології визначається медичними, епідеміологічними, соціальними та економічними аспектами проблеми.

Дієвими профілактичними заходами проти захворювання є дотримання гігієни. Уважність під час переливання крові та обережність при виборі статевих партнерів. Головний захист від гепатиту вірусної етіології – вакцинація. Чимале значення в профілактиці має поширення інформації про шляхи захворювання, необхідність імунізації, дотримання правил гігієни та проходження диспансеризації.