Шляхи зараження вірусом

Вірусом поліомієліту можна заразитися при контакті з хворим або вірусоносієм з безсимптомним перебігом інфекції, основними шляхами є фекально-оральний та повітряно-крапельний. Найчастіше спалахи поліомієліту відбуваються в літньо-осінні місяці. Після завершення гострого періоду ділянки уражень нервової системи заростають гліозною тканиною та розмір спинного мозку зменшується. М’язи, в яких була порушена іннервація, стають атрофічними.
До тих пір поки у світі залишається хоч одна інфікована дитина, ризику зараження на поліомієліт піддаються діти у всіх країнах світу. Нездатність ліквідувати поліомієліт в стійких вогнищах може призвести до того, що через 10 років в світі буде щорічно з’являтися до 200 000 нових випадків захворювання.

Симптоми поліомієліту
Від моменту зараження до появи перших симптомів поліомієліту минає від 2 до 35 діб. Інфікована людина може поширювати вірус одразу після появи симптомів та ще протягом двох тижнів. Проте й ті, хто має безсимптомний перебіг хвороби, так само можуть інфікувати інших.
У частини інфікованих хвороба минає безсимптомно. Приблизно у 25 % випадків інфікування поліо людина впродовж кількох днів має грипоподібні симптоми: лихоманку, втому, нудоту, біль у горлі та животі, головний біль. Проте в частини людей із поліовірусною інфекцією розвиваються інші, більш серйозні, симптоми, які можуть свідчити про ураження поліовірусом головного та спинного мозку:
– відчуття поколювання в ногах;
– запалення оболонок спинного або головного мозку (цей симптом має приблизно 1 з 25 людей із поліо);
– неможливість рухати частинами тіла (повний або частковий параліч);
– слабкість у руках, ногах або одразу в усіх кінцівках (спостерігається приблизно в 1 з 200 людей із поліовірусною інфекцією).
Уражені хворобою нерви і м’язи не відновлюються.

Параліч — найважчий симптом, пов’язаний із поліомієлітом, оскільки він може призвести до постійної інвалідності та смерті. 2–10 % людей, які страждають паралічем від поліовірусної інфекції, помирають, оскільки вірус вражає дихальні м’язи.
ℹ️ Після одужання може розвиватися пост-поліомієлітний синдром: діти, які, здається, повністю вилікувалися, можуть відчувати нові м’язові болі, слабкість або параліч у дорослому віці, через десятки років після первинного захворювання.
Єдиний спосіб убезпечитися від наслідків хвороби — це вакцинація, оскільки специфічного лікування не існує.

Лікування – немає, вихід – щеплення
Специфічних противірусних препаратів для боротьби з поліовірусом немає.
Лікування поліомієліту полягає в симптоматичній терапії. Після нівелювання гострих проявів, призначають препарати для покращення нервово-м’язової провідності. При розвитку паралічу дихальних м’язів необхідно підключення до апарату штучної вентиляції легень в палаті інтенсивної терапії. Близько 5% пацієнтів із цією хворобою помирають внаслідок ураження дихальних м’язів, а 1 із 200 стає інвалідом, що спричинено деформацією хребта і кінцівок. Після одужання від поліомієліту функції уражених нервів і м’язів не відновлюються. Поширення вірусу припиниться, якщо понад 95% людей у країні будуть вакцинованими.

Наразі нема ефективного методу лікування поліомієліту, проте його можна успішно попередити щепленням. В Україні вакцинація від поліомієліту входить до календаря профілактичних щеплень і відбувається у шість підходів, які починаються у два місяці і завершуються у 14 років, забезпечуючи людині пожиттєвий імунітет.