Що робити, щоби допомогти дитині подолати негативні наслідки стресу

У час, коли вся країна потерпає від війни, діти є найвразливішими. Вони гостро реагують не лише на власне напруження, спричинене стресом, а й на психоемоційний стан значимих дорослих (батьків, вчителів тощо).

Чинники стресу – особливо у час війни – у кожного різні. Хтось потерпає від постійних повітряних тривог і ракетних атак, хтось – від тривалої розлуки з батьками, поступово втрачаючи психоемоційний контакт із ними. Хтось зазнає травм чи стає свідком насильства, хтось втрачає маму чи тата на фронті. На всі ці події діти реагують по-різному, але найчастіше вони не можуть висловити те, що їх турбує.

Проте варто пам’ятати що наслідки травмівних подій часто мають прояви у поведінці дитини, у змісті її ігор, фантазій, в її емоційних станах, позначаються на процесах мовлення, пам’яті, мислення, спричиняють хронічні соматичні захворювання тощо.

Якими можуть бути ознаки психологічної травми?

Емоційні прояви:

• загострення страхів (особливо страху розлуки);
• підвищення тривожності;
• плаксивість або агресивність;
• бурхливі прояви або ж навпаки збіднення емоцій.

Когнітивні прояви:

• погіршення пам’яті, мислення, уваги;
• збіднення мовлення;
• підвищена мовна активність тощо.

Соматичні прояви:

• підвищена втомлюваність, сонливість;
• загострення хронічних хвороб;
• втрата апетиту, болі у шлунку;
• головні болі;
• розлади дихання, розлади у роботі серця;
• нудота, блювання;
• захворювання верхніх дихальних шляхів тощо.

Поведінкові прояви:

• порушення сну, нічні кошмари;
• застрягання, заперечення, впертість;
• гіперактивність;
• пасивність, замкнутість;
• посилене прагнення до контакту з дорослими або відмова від контакту;
• нав’язливі ігри з негативним сюжетом, нав’язливі думки.