Режим годування дитини

Рекомендується додержуватись вільного режиму «за бажанням дитини». Дотримання такого режиму забезпечує циклічність випорожнення молочних залоз і стимулює вироблення пролактину, що є одним із важливих факторів стимулювання і правильного формування лактації в перші тижні та місяці після пологів.

В період становлення лактації частота годування грудьми матері може досягати 8—12 разів на добу. Але вже до кінця періоду новонародженості, коли у матері встановлюється достатня лактація, а дитина спроможна в кожне годування висмоктувати необхідну кількість молока, у неї встановлюється свій власний індивідуальний режим годування — 6—7 разів на добу, тобто через 3—3,5 години.

Тривалість кожного годування — цілком індивідуальний показник. В середньому одне годування триває 15-30 хвилин. Якщо тривалість годування занадто мала (до 5 хвилин) або надмірна (більше 30 хвилин), це свідчить про порушення в процесі годування, які потребують з’ясування їх характеру та допомоги з боку медичного працівника.

Недостатня секреція молока, збільшення лактації, релактація.

Недостатня секреція молока. Ситуація, коли дитина отримує недостатню кількість молока, може виникнути на будь-якому етапі — в пологовому будинку в перші дні після народження дитини, а також на етапі дитячої поліклініки у разі виникнення лактаційного або голодного кризу. Тому важливим є вміння медичного працівника правильно оцінити лактаційну функцію жінки і допомогти їй налагодити повноцінну лактацію.

Під лактаційним кризом розуміють тимчасове зменшення кількості молока, яке виникає без явної видимої причини. Основою лактаційного кризу є зрушення у гормональній системі жінки, які пов’язані з періодичністю гормональної регуляції лактації, у сполученні з підвищенням рухової активності жінки та інтенсивним ростом немовляти.

Лактаційні кризи виникають на 3—6 тижні, 3, 4, 7 і 8 місяцях лактації. їх тривалість в середньому становить 3—4 дні, вони носять цілком зворотній характер і не являють собою небезпеки для здоров’я дитини . У деяких жінок в динаміці лактації такі лактаційні кризи виникають кілька разів.

Голодний криз — ситуація, коли у зв’язку із інтенсифікацією процесів росту дитини в окремі періоди її розвитку об’єм молока, яке виробляється молочними залозами матері, не відповідає потребам дитини. Частіше голодний криз виникає на 4-ому тижні, а також на 3, 7, 12 місяцях лактації.

Як і лактаційний криз, це явище також зворотне, і за умов правильної тактики, молочні залози матері відповідають на підвищену потребу в молоці збільшенням його продукції.

Для успішного подолання лактаційного і голодного кризів необхідне дотримання такої тактики:

• обов’язкове інформування матері-годувальниці (вже при першому консультуванні) про можливість виникнення таких кризів для спокійного сприймання жінкою тимчасового зменшення кількості молока;
• пояснення матері, що для подолання кризу необхідно своєчасно тимчасово збільшити кількість прикладань дитини до грудей (до 10—12 разів на добу);
• знову ввести нічне годування;
• обов’язково перевірити правильність техніки годування;
• налагодити відповідний відпочинок і сон матері, залучити для допомоги в цей період родичів матері-годувальниці.

Релактація — відновлення повністю згаслої лактації. Така ситуація може скластися, наприклад, в таких випадках:

• при тимчасовому розлученні матері і дитини, під час якого вона не підтримувала лактацію;
• дитина перебуває на штучному вигодовуванні, але мати бажає годувати її грудьми;
• тимчасова хвороба матері, під час якої вона не годувала дитину і не зціджувала молоко;
• дитині не підходить штучне вигодовування, і є потреба у відновленні грудного вигодовування;
• мати усиновила дитину і бажає годувати її своїм молоком.

Треба пам’ятати, що процес релактації — більш тривалий та складний, ніж підвищення згасаючої лактації. Але при сильній мотивації з боку жінки та хорошій підтримці з боку сім’ї та медичних працівників він є цілком можливим.

Потрібно інформувати жінок, які з якихось причин втратили лактацію, про можливість її відновлення.

Плач дитини – це єдина можливість її повідомити оточуючих про якийсь дискомфорт (голод, втома, брудні пелюшки тощо). Якщо немовля плаче забагато, це може бути перешкодою для успішного грудного вигодовування через те, що батьки найчастіше зв’язують плач з голодуванням дитини і без вчасної правильної допомоги з боку медичного працівника не можуть розібратися в ситуації, починають догодовувати дитину, що веде до передчасного згасання лактації.

Причини, через які дитина може плакати:

• почуття голоду у зв’язку з швидким ростом або зменшенням об’єму лактації у матері;
• дискомфортні відчуття (брудні пелюшки, жарко, холодно);
• втома дитини у зв’язку із частими відвідуваннями, шумом в кімнаті, переїздом; кишкові коліки;
• харчування матері;
• хвороба дитини;
• надлишок грудного молока.

При звертанні із скаргою на надмірний плач дитини завданням консультанта є розібратися з причиною плачу та надати такій сім’ї кваліфіковану допомогу.