Поліомієліт: дещо з історії захворювання

З давніх часів і до початку XX століття поліомієліт був справжньою проблемою, від якої страждали тисячі дітей у всьому світі. Випадки захворювання вперше були описані науковцями в XIX столітті. В 1908 році Ландштейнер К. і Поппер Е. довели вірусну природу поліомієліту, а у ХХ столітті Ендерс Д., Веллер Т. і Робінс Ф. культивували вірус, за що були нагороджені Нобелівською премією. Дещо пізніше була розроблена лабораторна діагностика поліомієліту та створена вакцина.

З винаходом вакцини ситуація з поширеністю поліомієліту змінилася на краще. Тепер у розвинених країнах його реєструють в окремих випадках, проте повністю виключати його зі списку небезпечних для здоров’я та життя хвороб ще рано.

За даними ВООЗ, до 1988 року в світі налічувалося близько 350 000 випадків у більше ніж 125 країнах з епідемією поліомієліту. У 1988 році на 41-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я було прийнято резолюцію про ліквідацію поліомієліту в світі. Це поклало початок Глобальної ініціативи по ліквідації поліомієліту (ГІЛП), очолюваної національними урядами, ВООЗ, «Ротарі Інтернешнл», Центрами США з контролю і профілактиці захворювань (CDC) і ЮНІСЕФ та підтримуваної основними партнерами, включаючи Фонд Білла і Мелінди Гейтс. Після запровадження масової вакцинації дітей кількість інфікувань різко зменшилася. Наприклад, у 2019 році було зареєстровано лише 175 нових випадків поліомієліту по всьому світу.

Що таке поліомієліт?
Поліомієліт – це висококонтагіозне захворювання, що викликається вірусом поліомієліту, який вражає тканини сірої речовини спинного мозку та призводить до різних патологій нервової системи та розвитку загальної інтоксикації, що є найбільш небезпечним для дітей до 5-річного віку.
Близько 70% осіб, що інфікуються поліовірусом, не мають видимих симптомів, проте продовжують інфікувати оточуючих.
Приблизно 25% людей із поліовірусною інфекцією скаржаться на ознаки легкої застуди, включаючи відчуття втоми, головний біль і біль у горлі, лихоманку, нудоту, а також біль у животі. У 1 з 25 осіб розвиваються тяжкі симптоми, такі як менінгіт та парестезія – відчуття поколювання у руках або ногах.

За даними ЮНІСЕФ у 1 з 200 інфікованих дітей розвивається параліч нижніх або верхніх кінцівок. Це може призвести до інвалідності, а у випадку ураження дихальних м’язів — і до смерті. Діти, які на перший погляд повністю одужали, можуть мати постполіомієлітний синдром у віці 15 – 40 років. Такі пацієнти скаржаться на слабкість, біль у м’язах, інколи може розвинутися параліч.
Існує три серотипи збудника захворювання:
I (Брунгільда) – виділений від інфікованої мавпи з такою кличкою;
II (Лансінг) – виділений в містечку Лансінг;
III (Леон) – виділений від хворого хлопчика Маклеона.
I серотип трапляється найчастіше, II штам був повністю ліквідований у 1999 році, а про випадки зараження III типом немає повідомлень з 2012 року (останні зареєстрований випадок в Нігерії)

Збудник добре переносить заморожування, довго зберігається у воді та фекаліях, не руйнується в травній системі. Під впливом висушування, температур 100 та більше градусів або ультрафіолету відразу ж гине.