Основні патогенні чинники, що ведуть до порушення зору

Генетичні – в 75% зорових порушень: місцеві і загальні інфекції, нейроінфекції, порушення обміну речовин, спадкові захворювання (катаракта, природжена глаукома, атрофія зорового нерва, короткозорість),
травми й аномалії розвитку очного яблука, зовнішні і внутрішні негативні дії, що мали місце в період вагітності, захворювання периферичних відділів ока – рогівки, кришталика.
У сліпих людей інші аналізатори (слуховий, шкіряний) відіграють компенсаторну роль у взаємодії людини зі світом. Когнітивний і особистісний розвиток дітей із зоровими порушеннями.

Глибоке порушення функції зору, перш за все, відображається на фундаментальній властивості діяльності мозку відображати – активності. Особливо істотно порушення зору утруднюють орієнтовно-пошукову діяльність. Розвиток активності залежить не тільки від можливості задовольняти потребу узнати, що оточує індивіда, але й від зовнішніх впливів, які сприяють виникненню мотиву орієнтувальної діяльності. Кількість же таких впливів у сліпих різко знижується в зв’язку з порушеннями зорових функцій і обумовленою цим обмеженою можливістю переміщення в просторі. Найбільше зниження активності спостерігається в дошкільному віці.
Однак, приймаючи до уваги положення Л.С.Виготського про те, що основою компенсацій дефекту повинна стати конвергенція дозрівання і розвитку на основі використання обхідних шляхів, можна з впевненістю говорити про реальну можливість нейтралізувати дію цих несприятливих факторів на розвиток дитини. Стимулюючи в процесі спеціально організованого виховання і навчання активність, перцептивні потреби, включаючи в діяльність збережені аналізаторні системи, можна дати розвитку психіки сліпих і слабозорих дітей напрямок, що максимально наближає до розвитку нормально зрячих дітей.

Дефекти зору можуть призводити до розвитку негативних рис характеру, таких як негативізм, навіюваність, лінивість, конформність. Однак при правильній організації виховання і навчання сліпої дитини формування позитивних властивостей особистості, мотивації спілкування і навчання стає практично незалежним від стану зорового аналізатору.
Відповідно, між зрячими і сліпими людьми різниця може спостерігатися тільки в динаміці становлення різних властивостей особистості.
Компенсаторні процеси, а також адекватне, спеціально організоване виховання і навчання дітей з порушеннями зору і сліпотою здатні мінімізувати негативний вплив порушень розвитку на емоційну сферу.

Порушення зору веде за собою порушення соціальних контактів і цілий ряд відхилень у формуванні особистості, що викликає появу негативних характерологічних особливостей у сліпої дитини, таких як звуження кола інтересів, обумовлене обмеженнями в сфері чуттєвого відображення; обмеження або недоступність в роботі, що вимагає більшого зорового навантаження.
Крім того, дефект провокує, особливо в сфері сімейних стосунків, виникнення гіпопротекції або гіперпротекції. В результаті чого у сліпої дитини формуються негативні риси характеру, такі як егоїзм, нерішучість, навіюваність, упертість, негативізм, байдужість і т.д. Порівняно обмежені контакти з оточенням ведуть за собою замкнутість. У цих дітей труднощі в просторовому орієнтуванні. При зоровій роботі ці діти швидко втомлюються, що викликає зниження розумової і фізичної працездатності.

Відсутність у дітей зору або його глибокі порушення в ранньому віці здійснюють негативний вплив на формування і розвиток їх пізнавальної діяльності, в тому числі на зорове сприйняття і процеси мислення, одним із яких є класифікація.
Тому так важливо своєчасне виявлення зазначених порушень зору, їх корекція і спеціалізоване навчання при сліпоті, яке дає можливість повноцінного розвитку здорової зрілої особистості.
Іншою складовою профілактичної роботи вважаємо попередження дії негативних чинників, що спричиняють порушення зору до сліпоти.
До 70 % інформації людина отримує за допомогою органу зору. Тільки уявіть собі, що у Вас закриті очі і Ви не бачите оточуючий світ, і Ви зрозумієте всі прикрості життя сліпих.

Будьте здорові і бережіть себе.