Небезпека − борщівник

Борщівник росте майже на всій території України – у лугах, вздовж берегів річок та доріг, полів та лісосмуг, на добре освітлених вологих ґрунтах. Рослина не боїться ні приморозків, ні спеки. За розмірами може сягати 6 метрів у висоту, утворюючи густі зарості. Під час цвітіння борщівник нагадує кріп, має великі квіткові шапки та розлоге листя.

На території України поширені два отруйні види цієї рослини: борщівник Сосновського і борщівник Мантегацці, обидва походять з Кавказу. Борщівник Сосновського з’явився в Україні в 1949 році, його завезли з Кабардино-Балкарії (північний Кавказ) і спочатку висіяли в ботсаду ім. Гришка, що в центрі Києва. Згодом його стали культивувати на різних сільськогосподарських станціях, зокрема в 60-х роках на Закарпатті. Це була велика програма з підвищення врожайності, за якою борщівник використовувався як зелене добриво. Наприкінці ж 70-х років радянські вчені знайшли борщівнику іще одне застосування − як добавку до корму худоби, і знову почалося його активне вирощування у західних регіонах. Однак, за кілька років помітили, що корови його їли неохоче, а молоко ставало гірким. Надмірне вживання борщівника зменшувало приплід, тому експеримент вирішили припинити. Та було запізно, рослина вже встигла поширитися за межі експериментальних ділянок.

Небезпека рослини криється у фотоактивних сполуках під назвою фуранокумарин, що міститься у листках. Цей токсин може провокувати розвиток ракових захворювань. А під дією прямих сонячних променів сік рослини спричиняє опіки шкіри.

Знищення рослини є довгим та дорогим процесом. Насіння бур’яну залишається у ґрунті протягом 7-10 років навіть після зрізання рослини. Аби позбутись бур’яну, треба діяти комплексно. Необхідно викошувати рослину до дозрівання насіння три рази на літо, залишаючи основне стебло на висоті 10 см. “Квітку-шапку” слід скошувати до початку зав’язування плодів або спалювати. Найкращий ефект отримують тоді, коли при формуванні першої розетки листя, рослину обробити препаратами, що містять діючу речовину гліфосат. Якщо боротися з рослиною, коли вона вже виросла, то краще її скосити. Далі треба гербіцидом обробити листя, що залишилось, і додатково залити розчин препарату в порожнисту трубку стебла.

Отруйним у рослини є не лише листки та стебла, але і пилок. Надмірне його вдихання може призвести до розпухання гортані та задухи. Пилок проникає навіть крізь одяг, а якщо потрапляє в очі, може призвести навіть до втрати зору.

Головними ознаками отруєння борщівника є головний біль, запаморочення, нудота, блювання, підвищення температури.

Якщо сік борщівника потрапив на шкіру, необхідно відразу промокнути його тканиною, прикривши цю ділянку одягом або пов’язкою. Уражену шкіру ретельно промити великою кількістю води та змастити засобом від опіків.

Зацвітає більшість видів в червні, але триває цвітіння у різних видів до липня — серпня. Насіння дозріває в липні — вересні, легко обсипається, однак борщівник небезпечний не лише у період цвітіння, адже насіння однієї рослини здатне породити десяток нових.

Отже, звертаємо увагу:

• Необхідно попереджувати контакт шкіри з будь-якою частиною рослини, особливо тими частинами, що пустили на зламі сік. Він спричиняє опіки навіть на тильній поверхні долонь, де шкіра порівняно товста.
• Робота з рослиною (особливо при викошуванні) передбачає використання щільного водовідштовхуючого одягу, окулярів та щільних гумових рукавиць.
• Необхідно попереджувати дітей про небезпечність рослини. Велике листя та трубчасті стебла цікаві дітям для зламування.
• Не допустимим є використовування листя борщівника як серветок, для витирання рук чи ніг.

Бережіть себе, ваших дітей та близьких. Будьте здорові!