Міфи про ВІЛ: спростовуємо три хибні твердження про цю інфекцію

За 40 років з часу відкриття ВІЛ вчені розробили препарати, які контролюють вірус і запобігають інфікуванню, та продовжують їх удосконалювати. Крім того, цей вірус навчилися швидко і просто виявляти. Проте сьогодні все ще існує безліч міфів, які створюють бар’єри для того, щоб люди захищалися від ризиків, дізнавалися про свій ВІЛ-статус та вчасно починали терапію.

МІФ 1. “ВІЛ не існує”

ФАКТ:  Вірус імунодефіциту людини вивчений та його існування є доведеним наукою фактом

У 1983 році одночасно двома групами вчених – у Національному інституті раку в США, під керівництвом відомого імунолога й вірусолога Роберта Галло, та в інституті Пастера в Парижі, під керівництвом Люка Монтаньє, був відкритий вірус, відомий нині як збудник СНІДу, – ВІЛ (вірус імунодефіциту людини).

У 1988 році, вчені визнали, що ідея про те, що інфекційним агентом СНІДу ймовірно є вірус, який відноситься до так званих ретровірусів, належить саме Робертові Галло (R.C. Gallo).

Те, що виділені у Франції та США окремими групами вчених штами вірусу виявилися ідентичними, і саме те, що ці групи працювали незалежно, підтверджує високу надійність доказів вчених.

Також існування ВІЛ підтверджено за допомогою сучасної електронної мікроскопії. Зображення ВІЛ зберігають в каталогах мікроскопічних зображень спеціальні наукові установи світу.

Крім того, у 2000 році на всесвітній конференції у південноафриканському місті Дурбан вчені, серед яких 11 нобелівських лауреатів, керівники найбільших світових дослідних організацій і академій наук багатьох країн, підписали декларацію, яка затверджує науково доведений факт того, що ВІЛ є причиною СНІДу.

Для підтвердження цього факту вчені підписанти навели ряд доказів, серед яких такі:

▸ Тести на ВІЛ-інфекцію виявляють вірус у крові шляхом виявлення антитіл чи нуклеїнових кислот, і такі ж надійні, як тести, що призначені для виявлення інших вірусних інфекцій.

▸ У людей, яким перелили ВІЛ-інфіковану кров, розвивається СНІД. Проте, він не розвивається у людей, яким переливають незаражену кров. За відсутності лікування у людей, інфікованих ВІЛ, через кілька років з’являються ознаки СНІДу.

МІФ 2: “Я прекрасно виглядаю, у мене нічого не болить, тому у мене не може бути ВІЛ”

ФАКТ: прихована (латентна) стадія ВІЛ-інфекції може тривати роками. 

Протягом цього часу людина не матиме жодних ознак захворювання. А коли вони з’являться, то будуть зовсім неспецифічними, особливо на початкових етапах. Для кожної людини час від інфікування до появи перших ознак є індивідуальним.

При цьому зовнішній вигляд і при інших хронічних захворюваннях може не видавати ознак хвороби, аж до її запущеної стадії, коли лікувати вже пізно. Наприклад, онкологічні захворювання також підступно ховаються, не проявляючи себе, а потім відбирають життя.

Тому як щодо ВІЛ, так і щодо  онкологічних захворювань, існують наполегливі рекомендації лікарів проводити регулярні скринінги (перевірки) незалежно від самопочуття. Рання діагностика в обох випадках дає можливість вчасно розпочати терапію і зберегти життя.

МІФ 3: “Ліки від ВІЛ дуже токсичні, це отрута, їх не варто приймати через велику кількість побічних реакцій”

ФАКТ: З появою антиретровірусної терапії (АРТ) число випадків СНІДу у світі скоротилося у понад десятеро

Будь-який медичний препарат може викликати побічну дію, і АРВ-препарати не виключення. Але більшість неприємних явищ зникають через два тижні – два місяці після початку лікування. Зазвичай, такі явища виникають не більше ніж у 10% людей.

Усі побічні дії, які може викликати препарат, завжди зазначені в  інструкції. Як і з будь яким іншим препаратом, лікар підбере терапію індивідуально, враховуючи супутні захворювання, та може замінити препарати, якщо побічна дія буде переважати за клінічний ефект.

Сучасні форми АРТ зазвичай є комбінованими, тож усі компоненти терапії пацієнт отримує в 1 таблетці. АРТ препарати потрібно приймати пожиттєво. Вони не вбивають ВІЛ, однак уповільнюють і практично зупиняють прогресування ВІЛ-інфекції та її перехід у стадію СНІДу. Терапія дає можливість ВІЛ-інфікованій людині жити повноцінним життям.