Усі новини

Лептоспіроз: причини, симптоми, лікування

Лептоспіроз відноситься до небезпечних зоонозних природно-вогнищевих інфекцій. Збудником є бактерії роду Leptospira. Захворювання поширене в усьому світі, особливо в регіонах з теплим вологим кліматом, і становить серйозну загрозу як для тварин, так і для людини.

Інфекція призводить до системного ураження ендотелію капілярів, що стає причиною дисфункції нирок, печінки, легенів і м’язів. Супроводжується лептоспіроз вираженим синдромом інтоксикації і хвилеподібною лихоманкою. Однак, симптоми часто нагадують інші інфекції (грип, гепатит, лихоманка Денге), що ускладнює своєчасне розпізнавання.

Коротка історія
Історія лептоспірозу почалася задовго до відкриття його збудника. У 1886 році німецький лікар Адольф Вейль вперше описав характерну жовтяничну форму хвороби, що супроводжується лихоманкою, кровотечами і ураженням нирок. Цей стан довгий час називали «хворобою Вейля», вважаючи окремою нозологією. Однак уже тоді лікарі відзначали зв’язок захворювання з контактом людей із забрудненою водою.
Прорив у вивченні інфекції стався в 1914–1915 роках, коли японський бактеріолог Рюкічі Інадо і його колеги виділили з крові хворих спіралеподібні мікроорганізми — Leptospira icterohaemorrhagiae. Це відкриття не тільки підтвердило інфекційну природу хвороби, але й дозволило розробити перші методи лабораторної діагностики. Цікаво, що спочатку лептоспіри помилково відносили до спірохет, споріднених з збудником сифілісу.

В середині XX століття завдяки роботам вчених були розроблені серологічні методи виявлення лептоспірозу, серед яких ключову роль зіграла реакція мікроаглютинації (РМА). Цей тест, запропонований в 1950-х роках, досі залишається «золотим стандартом» серодіагностики, дозволяючи визначати специфічні антитіла та ідентифікувати серовари збудника. Пізніше до нього додалися ПЛР-дослідження, які значно прискорили постановку діагнозу.

Епідеміологія
Згідно з даними ВООЗ, щорічно в світі реєструється до 1 мільйона випадків лептоспірозу, причому летальність коливається від 5% до 20% в залежності від форми захворювання, своєчасності діагностики та доступності медичної допомоги. Найбільша захворюваність спостерігається в країнах з тропічним і субтропічним кліматом (Південно-Східна Азія, Латинська Америка, Океанія), де поєднуються висока вологість, велика кількість водойм і значна популяція гризунів.

В Україні лептоспіроз носить переважно спорадичний характер, проте відзначаються спалахи після паводків і сильних дощів (наприклад, у Закарпатті, Придніпров’ї). Це пов’язано з розмиванням ґрунту і поширенням інфікованої сечі тварин у водойми, які використовуються для пиття, купання або сільськогосподарських потреб.

Джерела інфекції:

  • гризуни і комахоїдні (щури, миші, полівки) — головні резервуари лептоспір в природі, що виділяють бактерії з сечею, забруднюючи воду і ґрунт;
  • сільськогосподарські та домашні тварини (корови, свині, вівці, рідше собаки) — можуть хворіти безсимптомно, але при цьому довго виділяти збудника в зовнішнє середовище.
    Навіть якщо тварина виглядає здоровою, вона може бути носієм лептоспір.
  • Шляхи зараження:
    1. Контактний (основний). Через мікротравми шкіри (подряпини, порізи) або слизові оболонки при купанні в заражених водоймах, роботі з ґрунтом (город, ферма) або прямому контакті з інфікованими тваринами (доїння, догляд).

    2. Аліментарний. Вживання сирої води з відкритих джерел (річки, колодязі), пиття некип’яченого молока від хворих корів або через м’ясо, що не пройшло достатню термічну обробку (рідше).
    Вкрай рідко можливий повітряно-крапельний шлях (при вдиханні аерозолю, що містить лептоспіри, наприклад, в лабораторіях або при обробці шкур тварин).

    До основної групи ризику відносяться:

    • фермери, доярки, працівники м’ясокомбінатів;
    • ветеринари, зоотехніки;
    • працівники каналізаційних мереж, шахтарі;
    • військовослужбовці, які беруть участь у польових навчаннях;
    • туристи (особливо любителі екстремального відпочинку біля води);
    • рибалки та мисливці;
    • дачники, які працюють на вологих ділянках.
    • Пік захворюваності — літо-осінь (купальний сезон, сільськогосподарські роботи, паводки).

      Будьте здорові!

      Поділитися:
Знайти