Біль у спині: причини та профілактика

Хребет має дуже важливе значення у підтримці фізичного та психічного здоров’я людини. Він опосередковано впливає на внутрішні органи, і тому досить часто від нього залежить розвиток хронічних незаразних захворювань. Так, установлено, що пов’язані саме зі змінами в хребті до 40% випадків ішемічної хвороби серця, у 45% випадках головний біль обумовлений порушеннями в зоні шийних та верхніх грудних хребців.

Дегенеративно-дистрофічні зміни в суглобах і кістках хребта є характерною ознакою хвороби або старіння організму. Ці зміни негативно впливають на життєдіяльність, викликаючи відчуття дискомфорту, скованості, підвищеної втомленості, вегетативних дис.-функцій, знижується працездатність тощо.

Дещо зігнута форма хребта дозволяє людині рухатись у вертикальному положенні, витримувати великі вагові навантаження. У той же час, маючи змієподібну форму, хребет є досить гнучким, що дозволяє швидко змінювати положення тіла, тобто сидіти, стояти, лежати тощо. Міжхребцеві диски забезпечують гнучкість і рухливість хребта, запобігають кістковим утворенням, порушенням судин, нервів.

Біль в спині можуть спричинити:

• хронічний психоемоційний стрес, який  впливає на живлення м’язових і сполучнотканинних структур;
• тривалі перевантаження хребта при надлишковій масі тіла, перенесенні вантажів, довгому сидінні порушуються дифузію у хребцях;
• значні одноразові або хронічні навантаження на хребет, пов’язані з неправильними рухами тіла (під час підйому та перенесення вантажів), тривалим перебуванням у положеннях із нахилом тіла вперед або перекручуванням попереку й тулуба, нахилом уперед шиї й голови, провисання шиї у період сну, які зумовлюють неоднакову напругу на окремі ділянки хребта та його структур;
• постійна мікротравматизація хребта і навколишніх тканин при місцевих надмірних рухах, вібрації, ударах, падіннях, зіскоках. Це викликає ділянки запалення, а внаслідок цього погіршується живлення клітин та з’являються вирости на хребцях, структурні та функціональні зміни у хребтово-рухливих сегментах;
• захоплення розтяжками та вправами на гнучкість із перевищенням фізіологічних меж еластичності й рухливості суглобів, часті процедури мануальної терапії з корекції хребта, що може зумовити надлишкову рухливість хребта (особливо при недостатньому розвитку м’язів навколо нього), виникнення звичного суглобового підвивиху;
• неправильне положення тіла під час сну: занадто твердтий чи м’який матрац, зависока подушка.

Основними практиками оздоровлення хребта є:

• спеціальна рухлива активність;
• корекція поведінки з урахуванням принципів безпеки щодо хребта;
• здоровий спосіб життя.

Спеціальна рухлива активність передбачає кілька видів вправ. 

1. Висіння, підтягування, розтягування хребта по вертикальній вісі, які зменшують тиск на хребці, покращується їхнє живлення тощо. Вправи слід виконувати до трьох разів на день, особливо після статичних і компресійних фізичних навантажень.
2. Збільшення силових можливостей м’язів навколо хребта, що підвищує його здатність протистояти механічним впливам зовнішнього середовища і звичних трудових і побутових навантажень. Існують спеціальні вправи для м’язів шиї, грудної клітини й попереку.
3. Зняття напруги з тіла шляхом дихальних (статичних і динамічних) рухів, потягувань, махових рухів. Це забезпечує зняття втоми м’язів, їх розслаблення, зменшення тиску з їхнього боку на нерви та судини. Вправи повинні бути короткотривалими, з інтервалами між ними у 30-40 хв.
4. Підвищення еластичності м’язів, зв’язок, капсул суглобів, що сприяє покращенню їхнього живлення, відновлює рухливість, гнучкість хребта.
5. Мобілізаційні вправи гімнастичного характеру: повороти, нахили, кругові оберти, закручування із метою підтримки необхідного мінімуму рухливості хребта в різних площинах, покращання процесів живлення, запобігання застійним явищам.
6. Зменшення зайвої маси тіла (біг, ходьба, велотренажер тривалістю 25 хв.).
7. Плавання, що поєднує кілька окремих вправ.
8. Корекція поведінки людини, що передбачає створення відповідних положень тіла під час сну, роботи, відпочинку, підняття й переміщення тощо, що не викликають загрози розвитку негативних змін у хребті. Якщо довготривалі статичні положення тіла є необхідними, передбаченими режимом роботи, то через кожні 30-90 хв. необхідно робити паузи з використанням рухливих вправ, елементів психотренінгу.
9. Посилення стресостійкості організму (медитація, дихальні вправи).
10. Пасивне заняття напруги з м’язів та суглобів із використанням різних методів класичного масажу.