Анорексія: симптоми, причини та методи лікування

Анорексія – серйозний психічний розлад, що виявляється в порушенні харчової поведінки, при якому людина навмисно суворо обмежує себе в споживанні їжі. Цю хворобу важко розпізнати, а ще важче зрозуміти, оскільки вона часто прихована за маскою ефективного самоконтролю та зовнішнього вигляду. Анорексія, безумовно, варта нашої уваги та розуміння. У цій статті ми розглянемо основні аспекти цього розладу, його причини, наслідки, діагностику та методи лікування. Також дізнаємось, як анорексія впливає на фізичне і психічне здоров’я, і як правильно підтримати та допомогти людям, які стикаються з цим важким захворюванням.

Типи анорексії

Анорексія – це складний розлад існує в різних формах та типах. Основні типи анорексії включають:

1. Рестриктивний тип. У цьому варіанті анорексії людина обмежує кількість споживаної їжі. Вона може використовувати різні методи, щоб уникнути вживання їжі, наприклад, дієту, постійний підрахунок калорій або повну відмову від їжі.
2. Пургативний тип. При цьому типі анорексії людина споживає їжу, але потім викликає блювоту або використовує інші методи для очищення організму від калорій і жиру.
3. Спорт-анорексія. Цей тип анорексії характеризується надмірною фізичною активністю, включаючи важкі тренування і велику кількість витрат енергії. Люди з цим типом анорексії можуть вживати їжу, але прагнуть випалити всі калорії, які вони споживають.
4. Змішаний тип. В цьому варіанті анорексії можуть спостерігатися ознаки як рестриктивного, так і пургативного типу, іноді вони чергуються.
5. Атиповий тип анорексії. Деякі особи можуть мати анорексію, що не відповідає стандартним типам. Наприклад, вони можуть обмежувати споживання лише певних видів їжі або мати непередбачувані атаки переїдання і втомлюватися від фізичної активності.

Важливо розуміти, що анорексія – це психічний розлад, і типи анорексії можуть переплітатися або змінюватися з часом. Діагноз та лікування анорексії має проводити кваліфікований фахівець з психічного здоров’я.

Причини та фактори ризику

Анорексія – це складний психічний розлад, і її розвиток може бути викликаний численними причинами та факторами ризику. Основні з них включають:

• Психологічні фактори. Самооцінка і психічне ставлення до власного тіла відіграють важливу роль. Тиск суспільних стандартів краси, перфекціонізм і страх набрати вагу можуть сприяти розвитку анорексії.
• Генетичні фактори. Дослідження показують, що анорексія може мати генетичну складову. Якщо у вашої сім’ї були випадки анорексії або інших психічних розладів, ваш ризик може бути вищим.
• Сприйняття соціокультурного інтерфейсу. Оточуюча соціокультурна атмосфера може впливати на сприйняття власного тіла. Реклама, мода та мас-медіа можуть сприяти ідеалізації екстремальної худорлявості.
• Травматичні події і стрес. Емоційна травма, особливо травма, пов’язана із зовнішнім виглядом тіла чи їжею, може призвести до розвитку нервової анорексії. Це можуть бути наприклад шкільні травми або досвід страху від набору ваги.
• Соціальний тиск. Підлітки і молодь, які стикаються зі значним соціальним тиском, таким як бажання відповідати стандартам краси або бути прийнятими групою ровесників, можуть бути більш схильні до анорексії.
• Біологічні фактори. Зміни в роботі мозку та нейрохімії можуть грати роль у розвитку анорексії.
• Психічні розлади. Анорексія може бути пов’язана з іншими психічними розладами, такими як депресія, тривожність або розлади сприйняття тіла.
• Підлітковий вік і стать. Підлітки, особливо дівчата, мають підвищений ризик розвитку анорексії, оскільки це період інтенсивного фізичного і психологічного зростання.

Важливо пам’ятати, що анорексія – це складний розлад, і він може виникати внаслідок взаємодії декількох факторів. Діагностика та лікування повинні проводитися кваліфікованими фахівцями в області психічного здоров’я та харчування.

Діагностика анорексії

Діагностика анорексії – це складний і багатоетапний процес, який зазвичай включає в себе спостереження, психологічну оцінку, фізичний огляд та виключення інших медичних станів. Важливо, щоб діагноз анорексії встановлювався лише кваліфікованими фахівцями, такими як психіатри, психологи, або психотерапевти. Ось деякі з методів і критеріїв, які можуть бути використані для діагностики анорексії:

1. Клінічне інтерв’ю. Фахівець проводить розмову з пацієнтом для визначення його історії, симптомів та психологічного стану. Питання стосуються вживання їжі, дієти, способів контролю ваги, страхів та переконань щодо їжі.
2. Оцінка симптомів. Фахівець оцінює фізичні та психічні симптоми анорексії, такі як втрата ваги, низький індекс маси тіла (ІМТ), психологічна тривожність, та переконання щодо недостатньої ваги або недосконалої форми тіла.
3. Фізичний огляд. Лікар проводить фізичний огляд для виявлення фізичних ознак анорексії, таких як низька вага, суха шкіра, втрата волосся, ослаблені м’язи, спотворення нігтів і шкіри тощо.
4. Оцінка харчової поведінки. Фахівець дізнається, які продукти споживає пацієнт, його харчові звички, пристрасті до дієт і періодів переїдання.
5. Психічна оцінка. Психіатрична оцінка включає в себе психологічні тести та питання, що допомагають визначити наявність психічних розладів, тривожності, депресії або інших проблем зі здоров’ям.
6. Виключення інших станів. Фахівець повинен виключити інші медичні стани, які можуть мати схожі симптоми, такі як гіпертиреоз ( підвищення секреції гормонів щитоподібної залози) чи хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту.

Діагноз анорексії повинен бути поставлений кваліфікованим фахівцем, іноді в процесі діагностики важливо залучити групу вузькоспеціалізованих лікарів, таких як психіатр, психолог, лікар з гастроентерології та харчування, для комплексної оцінки та лікування пацієнта.

Лікування анорексії

Лікування анорексії – це складний і тривалий процес, який вимагає комплексного підходу та співпраці пацієнта з командою фахівців. Основні цілі лікування включають в себе відновлення здорової ваги, покращення психологічного стану та вивчення звичок здорового харчування.