5 листопада — Міжнародний день боротьби з насильством і булінгом у закладах освіти

Школа має бути місцем, де дитина почувається захищеною, може навчатися, розвиватися, спілкуватися та знаходити друзів. Проте для багатьох дітей шкільне середовище стає місцем страху, принижень, образ і насильства.

Щороку в перший четвер листопада світ відзначає Міжнародний день боротьби з насильством і булінгом у закладах освіти, зокрема кібербулінгом. Його мета — привернути увагу до проблеми та об’єднати зусилля задля створення безпечного освітнього середовища для кожної дитини.

Що таке булінг?

Булінг — це систематичні навмисні дії або бездіяльність учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному чи сексуальному насильстві, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій.

Він може проявлятися по-різному:

• фізичне насильство — штовхання, удари, пошкодження особистих речей;
• словесні образи — насмішки, погрози, принизливі прізвиська;
• психологічний тиск — залякування, маніпуляції, систематичне ігнорування;
• соціальна ізоляція — навмисне виключення дитини з колективу;
• кібербулінг — образи, погрози, поширення принизливих фото чи відео в соціальних мережах і месенджерах.

Як булінг впливає на здоров’я дитини?

Наслідки цькування можуть бути значно серйознішими, ніж здається на перший погляд. Дитина, яка зазнає булінгу, може відчувати:

• постійну тривогу, страх і невпевненість у собі;
• емоційне виснаження, пригнічений настрій;
• порушення сну та апетиту;
• головний біль, біль у животі та інші психосоматичні прояви;
• труднощі з концентрацією уваги та погіршення успішності;
• небажання відвідувати школу, спілкуватися з однолітками.

Особливо небезпечним є те, що пережитий досвід насильства може мати тривалий вплив на ментальне здоров’я та подальше життя людини.

Як розпізнати, що дитина може зазнавати булінгу?

Зверніть увагу, якщо дитина:

• не хоче йти до школи або шукає причини залишитися вдома;
• стала замкнутою, тривожною чи дратівливою;
• втратила інтерес до звичних занять;
• повертається додому з пошкодженими речами або незрозумілими травмами;
• уникає розмов про шкільне життя;
• різко змінила коло спілкування.

Ці ознаки не обов’язково свідчать про булінг, але є приводом уважно поговорити з дитиною та з’ясувати, що відбувається.

Як протидіяти булінгу?

Батькам: підтримуйте довірливі стосунки з дітьми, слухайте без осуду, не знецінюйте їхніх переживань. Дайте зрозуміти, що дитина не винна в тому, що стала об’єктом цькування.

Педагогам: реагуйте на кожен прояв насильства, не залишайте без уваги образи, приниження та соціальну ізоляцію. Формуйте культуру поваги й нетерпимості до булінгу.

Учням: не підтримуйте кривдників, не поширюйте образливий контент, не залишайте наодинці тих, кого цькують. Якщо стали свідком булінгу — повідомте дорослим, яким довіряєте.

У цифровому просторі: дотримуйтеся правил безпечної поведінки в Інтернеті, не поширюйте персональні дані та образливі матеріали, зберігайте докази кібербулінгу.

Пам’ятайте: булінг — це не дитячі пустощі, не жарт і не звичайний конфлікт між однолітками. Це проблема, яка потребує своєчасного реагування дорослих.

Безпечне освітнє середовище починається з поваги, взаєморозуміння та відповідальності кожного з нас.

Жодна дитина не повинна боятися йти до школи. Зупинімо булінг разом!