11 квітня – Всесвітній день боротьби з хворобою Паркінсона

Ця дата вибрана не випадково. Адже саме 11 квітня народився англійський лікар Джеймс Паркінсон, який у 1817 році описав «тремтливий параліч», чим увіковічнив своє ім’я.

Хворо́ба Па́ркінсона, або тремтли́вий параліч – повільно прогресуюче хронічне неврологічне захворювання, притаманне особам літнього віку. Відноситься до дегенеративних захворювань екстрапірамідної нервової системи. Викликане прогресуючим руйнуванням і загибеллю нейронів, що виробляють нейромедіатор дофамін, – насамперед у чорній субстанції, а також і в інших відділах центральної нервової системи.

Термін «паркінсонізм» є загальним поняттям для ряду захворювань і станів (паркінсонізм «+») Тому необхідно своєчасно звернутися до спеціаліста з метою ретельної диференціальної діагностики.

Хвороба Паркінсона становить 70-80% випадків синдрому паркінсонізму. Вона є найбільш частим нейродегенеративним захворюванням після хвороби Альцгеймера. У світі налічується понад 4 млн хворих. Захворювання зустрічається повсюди. Його частота коливається від 60 до 140 осіб на 100 тисяч населення, число хворих значно збільшується серед представників старшої вікової групи. Питома вага людей із хворобою Паркінсона у віковій групі старше 60 років становить 1%, а старше 85 років – від 2,6% до 4%.

Хвороба Паркінсона – що це?

Хвороба Паркінсона – це прогресуюче хронічне захворювання нервової системи, при якому відбувається порушення рухових функцій. Патологія призводить до інвалідності та часто стає справжнім випробуванням не лише для самого пацієнта, а й для його родичів. Розглянемо основні причини її появи та симптоми, а також методи лікування патології.

Хвороба Паркінсона – це дегенеративне неврологічне захворювання, при якому відбувається руйнування нейронів, котрі відповідають за синтез дофаміну. Цей гормон бере активну участь у виконанні різних рухів та дуже важливий для організму. При його нестачі пацієнт втрачає здатність контролювати координацію рухів.

Слабка рухова активність та інші порушення прогресують по мірі розвитку захворювання та зменшення синтезу дофаміну. В результаті людина втрачає здатність виконувати навіть прості дії, іноді знижуються розумові здібності, розвивається деменція.

Причини хвороби Паркінсона

Етіологія хвороби Паркінсона досі не вивчена, але лікарі визначили перелік можливих причин і факторів ризику. Патологія рідко діагностується у молодих людей. Саме літній вік вважається одним із головних факторів ризику.

Генетичні фактори

Серед можливих причин хвороби Паркінсона слід зазначити спадкову схильність. В середньому у 15 % пацієнтів від цього захворювання страждав хтось із родичів. Зумовлено це специфічними мутаціями гена.

Екологічні фактори

Спровокувати розвиток хвороби Паркінсона можуть несприятливі екологічні фактори:

• проживання в регіоні із забрудненим довкіллям;
• тривалий вплив пестицидів, інсектицидів або гербіцидів;
• потрапляння в організм солей важких металів;
• інтоксикація іншими токсинами.

Нейрохімічні фактори

До цієї групи можливих причин розвитку хвороби Паркінсона можна віднести:

• зловживання алкоголем (негативний вплив етилового спирту на нервову систему);
• наркотична залежність;
• алкогольне отруєння;
• прийом деяких сильнодіючих препаратів;
• перенесені нейроінфекції (енцефаліт тощо).

Також патологія може розвинутися на тлі ураження головного мозку внаслідок травми, пухлинного процесу, інсульту.